Про кафедру

Кафедра слов’янських мов Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника сягає своїм корінням ще в далекий 1940 рік, коли в обласному центрі Прикарпаття, тодішньому Станіславі, був відкритий учительський інститут.

Відомо, що російсько-радянські окупанти прийшли в Західну Україну ще у вересні 1939 року  і в усіх засобах масової інформації, які на той час були, кричали на цілий світ, що це вони звільнили українців західних областей України від польського панування, що, мовляв, збулася віковічна мрія українців про возз’єднання тощо. Українці, звичайно, мріяли про возз’єднання, але не в такий вульгарний, насильницький спосіб. У 1939-1940 роках десятки і десятки тисяч західних українців були заслані на Сибір, потрапили в радянські тюрми і концтабори. Це в основному була українська інтелігенція – учителі, культурні і політичні діячі, члени «Просвіти», члени інших громадських чи політичних організацій. Зрозуміло, що місцевих викладачів, учителів тощо тоді в принципі не могло бути, тому всі культурно-освітні працівники, усі радянські кадри в усіх сферах життя були завезені або з Росії, або зі Східної – радянської – України.

На жаль, не маємо даних, хто саме починав роботу на філологічних спеціальностях. Є відомості, що був спочатку створений мовно-літературний факультет, на якому були спеціальності українська мова і література і, звичайно, російська мова і література. Треба ж було комусь вчити «западенців» російської мови, яка з того часу ставала панівною в усіх галузях народного життя. Цей факультет був одним із перших трьох факультетів (функціонували ще фізико-математичний та історичний), що були в складі Станіславського учительського інституту, відкритого в 1940 році. Війна перервала роботу інституту, дехто з перших викладачів загинув, наприклад, перший декан філологічного факультету Л. М. Шмулензон, дехто був поранений. Після війни учительський інститут знову почав набирати абітурієнтів і готувати вчителів основних спеціальностей (мов і літератур, історії, фізики та математики) для загальноосвітніх шкіл області. Як стверджують архівні матеріали, першою в післявоєнний період завідувачкою спільної кафедри української та російської мов була Лисенко Надія Юхимівна, яка з 14 жовтня 1944 року працювала в інституті викладачем російської мови, а від 5 грудня 1944 року – завідувачем кафедри.

У березні 1946 року в інститут прийшов працювати Зуй Іван Микитович, який викладав російську літературу. Спочатку був старшим викладачем, а з 20 жовтня 1946 року – деканом мовно-літературного факультету. До нього деканом був Тараненко Іван Йосипович. У серпні 1946 року кафедри знову реорганізували, створивши кафедру української мови і літератури та окремо кафедру російської мови і літератури. Завідувачем кафедри російської мови і літератури став Яржемський С.І.

У 1946-47 навч. році на кафедрі російської мови і літератури працювали такі викладачі: виконуючий обов’язки завідувача кафедри Яржемський С.І., старший викладач, декан факультету Зуй І.М., старший викладач, Міхненко П.О., викладач, Ліпкіна В.В., викладач Лисенко Н.Ю., викладач Величко Т.І. та лаборант кафедри Димінська (Ткачук) Віра Львівна, яка пізніше стала старшим лаборантом і викладачем-сумісником на кафедрі української мови, де й пропрацювала близько 40 років.

З 8 лютого 1948 р. Зуй І.М. був чомусь звільнений від обов’язків декана мовно-літературного факультету, а замість нього був призначений деканом історичного і мовно-літературного факультетів Саєнко І.Є.

У зв’язку з виїздом Яржемського С.І. виконуючим обов’язки завідувача кафедри російської мови і літератури з 15 липня 1948 р. було призначено Зуя І.М., а з 22 вересня 1948 р була звільнена Лисенко Н.Ю. У кінці серпня цього ж року була звільнена також викладач Ліпкіна В.В., яку направили працювати в обласний відділ освіти.

На початку січня 1949 р. декан Саєнко І.Є. вступив до аспірантури і в зв’язку з цим був звільнений з посади. Деканом був призначений Луценко О.Д.

У лютому 1949 року, звільнившись із органів НКВС, прийшов працювати викладачем української мови Верещака В.І., чоловік Величко Т.І., який пізніше буде займати різні посади на факультеті.

У 1949-1950 н.р. на кафедрі працювали . Зуй І.М., Міхненко П.А., Величко Т.І., а також нова викладачка російської літератури Конотоп Мара Семенівна.

Як свідчать архівні записи, люди довго на одній посаді в інституті не затримувалися, досить часто мінялися – як самі директори інституту, так і декани, завідувачі кафедр. Так, декан Луценко О.Д. був призначений на посаду декана мови і літератури та історії, як це зазначено вище, в січні 1949 року, а звільнений з неї 18 грудня того ж року. Після нього деканом був призначений  Верещака В.І.

17 березня 1950 року на кафедру прийшла викладати російську літературу Ольга Борисівна Райковська, яка пропрацювала тут понад 30 років – до 1983 року.

У квітні 1950 року знову відбулася реорганізація в структурних підрозділах факультету, і з 7 квітня російські та українські філологи були згруповані в одну кафедру літератури та в одну кафедру мови. Завідувачем кафедри мови був призначений Кобилянський Б.В., а крім нього тут ще працювали старший викладач Ілляшенко Н.М., ст. викл. Верещака В.І., викладачі російської мови Міхненко П.О. та Величко Т.І., викладач Лаврусевич Л.С.

11 серпня 1950 р. наказом Міністра Вищої Освіти СРСР № 1234 від 24 липня 1950 р. Станіславський учительський інститут був реорганізований у Станіславський Державний Педагогічний Інститут.

У 1950-1951 н. р. мовознавча кафедра об’єднувала не тільки українських та російських філологів, але й викладачів іноземних (англійської та німецької) мов (Кіндрат К.П. – викл. англ. мови, Чайківський Ю.Б.– викл. нім. мови, Вітте В.Е. –викл. нім. мови, пізніше завідувачка кафедри іноземних мов, Фінікова Т.А. – викл. англ. мови, Луцька Г. – викл. нім. мови).

14 вересня 1950 р. було створено факультет мови і літератури зі спеціальностями „Українська мова і література“, „Російська мова і література“.

З жовтня 1950 року директором педагогічного інституту став Швецов К.І.

14 травня 1951 року на підставі наказу Міністерства Вищої Освіти СРСР мовно-літературний та історичний факультети об’єднуються в історико-філологічний. Деканом був Денисовець П.М., але вже у серпні 1951 року він був звільнений і на цю посаду був призначений Максименко Б Г.

15 серпня 1951 р. з посади завідувача кафедри мови було звільнено доцента Кобилянського Б.В., 5 листопада був призначений виконуючим обов’язки завідувача Верещака Василь Іванович, а 1 грудня 1951 року був призначений уже на постійній основі завідувачем кафедри мовознавства фахівець з російської мови Пустинніков Георгій Олександрович, який, однак пропрацював на цій посаді лише чотири місяці, бо 8 квітня 1952 р. був звільнений за аморальну поведінку.

Проф. Козлик І.В. у своїй цікавій і змістовній книжечці „Історія моєї кафедри“ (Івано-Франківськ, 2010. – 72 с.), описуючи історію кафедри світової літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, на 11 с. пише, посилаючись на спогади згадуваного вже тут Зуя І.М., „що новостворений навчальний заклад (тобто Станіславський учительський інститут. – М.Л.) укомплектовували педагогічними кадрами переважно за рахунок учителів місцевих ліцеїв і гімназій“. Здається, злукавив тут шановний викладач Зуй І.М. або й свідомо написав неправду. Чи побачив читач серед перелічених вище хоч одне українсько-галицьке прізвище? Не побачив і ще багато років у майбутньому не побачить. Радянська влада, що прийшла на Прикарпаття у вересні 1939 року, хотіла показати світові, що вона дбає про освіту і просвіту народу, і це на перший погляд виглядало дійсно так. Польський режим, який існував у Галичині фактично 599 років, включаючи й майже 150-річне панування Австро-Угорщини, не дуже квапився створювати якісь навчальні заклади для українців, бо в усі часи було легше правити затурканим і неосвіченим народом. Але й радянська система відкривала школи, технікуми, інститути, на які у першу чергу покладалося завдання виховувати молодь у ленінсько-комуністичному дусі, витравлювати з душ і свідомості молодих людей та й дорослого населення усе місцеве, рідне, вдовбувати в них комуністичні догми, які творила й множила тоталітарна безжалісна система. І ніяких місцевих кадрів, як уже про це йшлося, у цих навчальних закладах ні тоді, ні значно пізніше ще не було, бо галицьку інтелігенцію до викладання в навчальних закладах не допускали, і всі викладачі, керівний склад факультетів і навчальних закладів, у тому числі й Станіславського учительського, а пізніше педагогічного інституту в цілому був експортований владою з Росії або зі Східної України. Можливо, чи не єдиним винятком (галичанином) був Кобилянський Б.В., який очолював кафедру мови від квітня 1950 до серпня 1951 року. Ця тенденція і лінія «партії та уряду» – не пускати до керівництва та відповідальних посад тубільне населення – витримувалася майже до кінця 80-их років ХХ століття. Поступово практика експортування «варягів» на керівні посади в західні області України повертається і в наш час. Отож Пустинніков Г. О. був одним із таких «варягів», які після придушення національно-визвольного руху в Західній Україні демобілізовувалися з каральних органів і йшли «виховувати» (чи розбещувати?) прикарпатську молодь. Пізніше будуть і інші викладачі, які не справлялися зі своїми обов’язками, зловживали своїм службовим становищем. Так, 26 серпня 1952 р. був звільнений з кафедри мови Міхненко П.О., який не справився з роботою, дещо пізніше (12 березня 1963 року Федотов С.Ф. був усунутий від викладацької роботи через пияцтво (лікування в стаціонарі), а з 25 квітня того ж року звільнений з роботи. Ще пізніше (уже у 80-их роках) звільнять з роботи доцента Курильова, який тероризував студентів, не приймав іспиту без хабаря чи могоричу.

Від 7 жовтня 1952 р. деканом історико-філологічного факультету якийсь час був Донченко Михайло Тимофійович (звільнений з посади 20 серпня 1953 р.), у цей же час (10 жовтня 1952 р.) була призначена на посаду завідувачки кафедри російської мови (кафедри уже були розділені) Чілікіна Надія Григорівна, через кілька днів на посаді старшого викладача кафедри російської мови затвердили Нелюбову Інну Федосіївну, якій у квітні 1953 року було присуджено вчений ступінь кандидата філологічних наук. У кінці листопада 1952 року прийшла на кафедру російської мови як асистент Губних Зінаїда Олександрівна, яка працювала тільки до 2 липня 1953 р. Замість неї на посаду асистента була призначена Фещенко Валентина Григорівна. Під час літньої сесії 1953 року викладав російську мову Лобанов Олександр Ілліч.

Від 1 вересня до 1 грудня 1953 року деканом історико-філологічного факультету був Стельмаченко Олександр Никифорович. У вересні 1953 року на кафедру російської літератури прийшов працювати Войтко Микола Олександрович, який відразу був призначений завідувачем кафедри і працював на цій посаді 17 років – до кінця серпня 1970 року.

У 1953-1954 навчальному році на кафедрі російської мови працювали викладачі Чілікіна Н.Г., Величко Т.І., Нелюбова І.Ф., Фещенко В.Г.

У жовтні 1953 року директором Станіславського педінституту був призначений Гречуха Г.Ф., який змінив на цій посаді Швецова К.І. Змінилося в цей час і керівництво деканатом. З 1 грудня деканом історико-філологічного факультету став кандидат історичних наук Рущенко Петро Тихонович, а Стельмаченко О.Н. залишився його заступником.

У листопаді 1953 р. на кафедру російської мови поступила Смольська Аделаїда Костянтинівна. На початок 1954-1955 н.р. кафедра працювала у такому складі: Чілікіна Н.Г., Нелюбова І.Ф., Смольська А.К., Фещенко В.Г., Величко Т.І.

22 квітня 1955 р. був знову наказ Міністерства вищої освіти СРСР про нову реорганізацію кафедр у Станіславському педінституті; були об’єднані в одну кафедру русисти, в іншу – викладачі української мови і літератури. 1 вересня 1955 року були прийняті викладачами російської мови Черняшевський Трохим Андрійович та Александрова Євгенія Іванівна, а викладачем російської літератури – Бородін Іван Прокопович.

Після майже дворічної праці з посади декана історико-філологічного факультету був звільнений Рущенко П.Т. і призначений Духніч В.П.

У лютому 1956 року Чілікіній Н.Г. присвоєно вчений ступінь кандидата філологічних наук, 20 серпня цього ж року звільнена викладач російської мови Фещенко Валентина Григорівна, але був прийнятий на посаду старшого викладача з 1 вересня Ярмак Іван Іванович.

9 листопада 1956 року директор Станіславського педінституту Гречух Григорій Теодорович був переведений на роботу в облвно, а новим директором педінституту з 19 грудня 1956 року став Шевченко Іван Григорович, який працював на цій посаді два роки. Після нього ректором був призначений (у 1958 р.) Кравець Василь Мусійович, який, на відміну від попередніх директорів, працював на цій посаді аж до червня 1967 року.

10 лютого 1958 року прийшла в інститут викладач російської мови Чумаченко Майя Максимівна, яка пізніше очолюватиме кафедру російської мови.

На 1 вересня 1958 року на кафедрі російської філології працювали такі викладачі російської мови: Чілікіна Н.Г., Нелюбова І.Ф., Величко Т.І., Чумаченко М.М., а через рік була знову зарахована викладачем російської мови з погодинною оплатою Александрова Є.І. Такий склад викладачів зберігався упродовж кількох років.

У лютому 1961 року деканом історико-філологічного факультету став Січкар Григоріій Васильович, який працював на посаді до 20 жовтня 1962 р., після чого був переведений на роботу лектором ЦК КПУ.

З 1 вересня 1961 р. на перший курс історико-філологічного факультету був зарахований майбутній багаторічний декан філологічного факультету і завідувач кафедри слов’янських мов Лесюк Микола Петрович. У березні цього ж року був змінений статус керівника інституту – з цього часу інститутом керував уже ректор, а не директор.

У грудні 1962 року деканом історико-філологічного факультету був призначений Лисенко Олександр Трифонович. У цьому ж місяці був прийнятий старшим викладачем російської мови кандидат філологічних наук Федотов Степан Федорович, який, однак, пропрацював тільки чотири місяці, бо у березні 1963 року уже був звільнений з викладацької роботи за пияцтво.

У квітні 1963 року відбулася нова реорганізація кафедр – була створена окремо кафедра російської та зарубіжної літератури і окремо кафедра російської мови та іноземних мов.

У грудні 1963 року на посаду викладача російської мови була зарахована Кулікова Серафима Касіянівна, а завідувачкою кафедри російської мови та іноземних мов була призначена старший викладач Кіріна Лілія Яківна.

З 1 вересня 1964 року на погодинну оплату була прийнята Горунович Луїза Михайлівна, яка працювала на кафедрі кілька років.

У 1964-1965 н.р. на кафедрі працювали Кіріна Л.Я. – завідувач кафедри, Александрова Є.І., Величко Т.І., яка вже мала на цей час 20 років стажу, та Кулікова С.К., Горунович Л.М. Такий склад кафедри утримався і в наступні роки.

З 15 червня 1967 року ректором Івано-Франківського державного педінституту став Устенко Олександр Андрійович, який майже 15 років керував інститутом і вивів його в число кращих педвузів України, не шкодував зусиль, щоб зібрати і згуртувати висококваліфікований професорсько-викладацький колектив. Власне на його запрошення приїхав працювати в Івано-Франківськ майбутній доктор філологічних наук, професор Михайло Петрович Кочерган (був зарахований на посаду доцента у червні 1969 року), саме О. Устенко запросив до інституту Люцію Іллівну Батюк, яка тривалий час, до приходу в педінститут професора Івана Ковалика, очолювала кафедру української мови.

У 1967-1968 навчальному році у штаті кафедри були: кандидат педагогічних наук Чумаченко М.М. (завідувачка кафедри), Александрова Є.І., Величко Т.І., Кулікова С.К., Горунович Л.М. та Ярмак І.І., що був зарахований на посаду старшого викладача з 26 лютого 1968 року. Як сумісниця працювала у цьому році ще й Белова Г.Ф., яка читала лекції з історичної граматики та російської діалектології.

Згідно з Наказом МО УРСР № 246 від 10 листопада 1967 р. історико-філологічний факультет був розділений на 2 факультети – історичний та філологічний. Виконуючим обов’язки декана філологічного факультету було призначено Верещаку В.І. У 1968 році на кафедру прийшов Сергєєв Федір Павлович, який пізніше стане завідувачем цієї кафедри. У цьому ж (1968-69) навчальному році почала працювати на кафедрі Некора В.Г.

На жаль, не вдалося відшукати наказів по інституту про призначення чи звільнення викладачів у 70-ті роки минулого століття, архів, виявляється, горів, і деякі документи були знищені пожежею. І все ж знаємо, що за цей час на кафедрі вже почали з’являтися молоді кадри, які закінчили цей же, Івано-Франківський, педінститут. Це, зокрема, випускники інституту Людмила Футулуйчук, Ірина Горунович, Тетяна Берегова, Світлана Комарова, Наталія Тарасенко тощо, працюють і сьогодні Ольга Лазарович, Ярослав Мельник, а нещодавно вийшла на пенсію Ольга Лебедєва.

Помітний слід і теплі спогади на кафедрі та на факультеті залишила після себе доктор філологічних наук, професор Рінберг Віра Львівна, надзвичайно цілеспрямована і працьовита людина, яка у 73 роки захистила докторську дисертацію і працювала на кафедрі до кінця 1987-1988 навчального року. Працювали на кафедрі доктори філологічних наук Сергеєв Ф.П., який був тривалий час завідувачем кафедри, Кочерган М.П., який також деякий час нею керував, Соколовська Ж.П., яка була завідувачкою кафедри у кінці 80-их – на початку 90 років, її чоловік проф. Рудяков М.О.

У 1984 році у зв’язку з упровадженням 500-годинного «Практического курса русского языка» була утворена однойменна кафедра, яку очолила доцент Іванова Альбіна Миколаївна. Зі зміною політичної ситуації в Україні, коли українська мова стала державною, відпала потреба в цій кафедрі, був ліквідований дискримінаційний щодо української мови курс «Практического русского языка», який, як зазначено, був розрахований аж на 500 годин. Виглядало досить дивним, що на спеціальності „Українська мова і література та іноземна мова“, наприклад, головний предмет спеціальності – українська мова – мав лише 220 годин, а практичний курс російської мови – 500. Коли ж була ліквідована ця кафедра, сталися зміни і в структурних підрозділах. На базі кафедри практичного курсу російської мови була створена кафедра загального і порівняльного мовознавства, яку очолив тодішній ректор університету доктор філологічних наук, професор, академік АПН України Кононенко Віталій Іванович.

Далі подамо в таблиці перелік прізвищ завідувачів кафедри від 1945 до 2010 року, які вдалося встановити в архіві університету. Оскільки не всі накази знайдені, цілком можливі незначні похибки. Подамо також короткі відомості про завідувачів кафедри, про викладачів, які працювали на кафедрі упродовж її історії, і тих, які працюють на ній тепер. Прізвища подаватимемо в хронологічному порядку – за часом, коли працювала та чи інша людина. А поки що продовжимо історичний огляд подій, які мали місце на кафедрі.

Отож у 70-80 роки ХХ ст., особливо після відомої постанови ЦК компартії та радянського уряду від травня 1983 року про посилення вивчення російської мови в національних республіках, якою для вчителів російської мови встановлювалася 15-процента надбавка до зарплати, а класи в школах на уроках російської мови ділилися на підгрупи, Івано-Франківський педінститут різко збільшив набір абітурієнтів на російське відділення. Щорічно набирали по шість академічних груп, тобто не менше, ніж 150 осіб. Зрозуміло, що й кількісний склад кафедри російської мови мусив зростати. Отоді, власне, прийшли на кафедру В.Рубцова, Т. Ванєєва, Ф. Сергеєв, Т. Берегова, Р.Хачатурова, З. Петеньова, В. Рінберг, М. Рудяков, Ж. Соколовська, О. Пелехата, Н. Тарасенко. Н. Теплинська, Л.Футулуйчук, І. Горунович, С. Комарова, О. Лазарович, Я. Мельник та ін.

Коли на початку 90-их років змінилася політична ситуація, коли Україна здобула незалежність, кількість охочих здобувати спеціальність „Російська мова і література“ різко впала, тому вже й потреба у великій кількості викладачів відпала. Однак, щоб зберегти викладачів і в цілому факультет, у 1993 році на факультеті була відкрита спеціальність „Польська мова і література“. Відкриття цієї спеціальності було сміливим, але досить ризикованим кроком, оскільки на кафедрі не було дипломованих фахівців із польської мови. Ще у 80-их роках М.П. Лесюк організував для студентів-філологів гурток польської мови, з 1989 року вів курси польської мови для студентів та населення м. Івано-Франківська. У 1992 році з його ініціативи нарешті було прийняте рішення про відкриття спеціальності «Польська мова і література». Цю ініціативу підтримав тодішній ректор В. Кононенко, який прагнув зробити з педінституту класичний університет, тому йшов на відкриття нових спеціальностей, і в 1993 році був здійснений перший набір на нову спеціальність У зв’язку з цим розширилися й функції кафедри, і тоді вона й була перейменована на кафедру слов’янських мов.

Треба відзначити, що відкриття спеціальності «Польська мова і література» у Прикарпатському університеті було цілком виправданим. Із набуттям Україною незалежності та відкриттям державних кордонів з братньою Польщею, яка першою визнала Україну як самостійну державу, контакти між двома народами значно активізувалися, а отже, появився й стимул для вивчення українськими громадянами польської мови. Уже в перший рік, коли було оголошено набір на цю спеціальність, поступило 60 заяв від абітурієнтів на 25 місць, фінансованих державою, у тому числі від 15 медалістів. Не спадав інтерес до польської мови та літератури і в наступні роки, бо щороку на кожне місце, фінансоване державою, поступає по дві-три заяви від абітурієнтів. Тривалий час університет набирав на цю спеціальність по 30-35 абітурієнтів.

Однак на той час кафедра ще не мала ні підручників польської мови, ні словників, ні викладачів, які могли б забезпечити викладання фахових предметів на цій спеціальності. Але деканат (декан М. Лесюк) почав вести активні пошуки можливостей забезпечити навчальний процес, писати листи в різні навчальні заклади, в Міністерство освіти та інші офіційні установи Польщі, і реакція не забарилася. Якийсь час на кафедрі працювала за сумісництвом учителька М. Черновська, один семестр працював учитель з Польщі Чеслав Дембец. Пізніше з допомогою Товариства польської культури імені Ф. Карпінського, що функціонує в Івано-Франківську, вдалося запросити до університету викладача польської мови – доктора теології і доктора польської філології сестру-монахиню Марту Рик, яка шістнадцять років до того працювала у Ватикані в редакції польського радіомовлення. Сестра Марта дуже швидко завоювала повагу і любов студентів, виявила себе надзвичайно умілим педагогом, зуміла зацікавити їх вивченням польської мови. У 1994-95 навчальному році деканат запросив учительку ЗОШ № 14, маґістра польської філології Івону Антоняк. Вона також виявилася неабияким педагогом, дуже професійно і надзвичайно весело, залучаючи елементи гри, проводила заняття. Своїм дотепним словом, умілим порівнянням, жартом, своєю веселою вдачею вона уміла захопити студентів, зробити заняття з польської мови надзвичайно бажаними й атракційними, викликати у студентів великий інтерес до вивчення польської мови. Зауважмо, що жодного року не було, коли б не працював на кафедрі викладач польської мови з Польщі. Так, тут працювали, крім уже згаданих, учителі Аліція Мархлевська, Марія Панасевіч, десять років працював магістр Артур Томчак, який багато зробив для становлення кафедри, зміцнення її матеріальної бази, встановлення творчих зв’язків з вищими навчальними закладами Польщі. Тепер на кафедрі працює магістр польської філології, випускниця Варшавського університету Саманта Бусіло.

У 1994-95-ому навчальному році на факультет прийшла працювати колишня випускниця слов’янського відділення Львівського державного (тепер національного) університету ім. Івана Франка Інна Бєляєва. Їй було доручено розробити робочу програму з польської мови відповідно до навчального плану, який був складений деканатом і погоджений у Міністерстві освіти України. Викладання польської мови поступово ставало на професійні рейки.

Викладання польської літератури, польського фольклору та інших літературознавчих дисциплін було доручено доцентові кафедри світової літератури Ользі Цівкач, яка до того викладала російську літературу. Пізніше польську літературу почала викладати випускниця польського відділення Мирослава Хороб, яка успішно захистила дисертацію з польської літератури, мала цілу низку глибоко наукових публікацій, великий педагогічний талант, завдяки чому дуже швидко завоювала високий авторитет у викладацькому колективі факультету, глибоку повагу і любов студентів. На жаль, невблаганна смерть раптово вирвала з життя цю молоду, прекрасну і перспективну людину. Польську літературу викладають тепер також випускниці відділення, кандидати філологічних наук Тамара Ткачук та Ірина Спатар. Треба зазначити, що кількість годин польської мови з кожним роком зростала. Курс польської мови був запроваджений і на українському відділенні, в Інституті туризму, пізніше на журналістиці та міжнародному відділенні інституту історії та політології, тому потреба у викладачах-полоністах зростала. У зв’язку з цим деякі викладачі перекваліфікувалися на полоністику. Так, доценти кафедри слов’янських мов Ярослав Мельник та Ольга Лазарович ще в 1995 та 1996 рр. відповідно склали кваліфікаційний іспит з польської мови в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. Здобула нову спеціальність і доцент кафедри Олена Пелехата, яка вступила на перекваліфікацію до Львівського університету. Тепер польське відділення нашого університету визнане в Україні одним із кращих і за матеріальною базою, за оснащенням навчального процесу різноманітними допоміжними засобами, забезпеченням навчальною та науковою літературою, і за кваліфікацією викладачів. Викладачі, що здійснюють викладання на польському відділенні, регулярно працюють над підвищенням своєї кваліфікації, опрацьовуючи доступну їм наукову та навчально-методичну літературу, перебуваючи на стажуванні в братній Польщі. Так, доцент кафедри слов’янських мов Інна Бєляєва в 1997-98 навч. році мала шестимісячне стажування у Варшавському університеті. За час стажування вона завершила кандидатську дисертацію (докторат) на тему „Неосновні назви кольорів у сучасних слов’янських мовах (польській, чеській, українській та російській)“ і здала її до захисту. Захист дисертації відбувся у Варшавському університеті у 2001 році.

Викладачі кафедри постійно відвідують польські вищі навчальні заклади, підвищують свою кваліфікацію, проходять тривалі стажування у Варшавському, Ягеллонському (Краків) університетах, в академії в м. Ґожув Великопольський тщо.  На таких стажуваннях були неодноразово доценти Ольга Лазарович, Олена Пелехата, а також молоді викладачі, які відносно недавно працюють на кафедрі, Дарина Мицан, Наталія Щербій, Оксана Корпало. У Чехії пройшли стажування викладачі чеської мови Віра Дерев’янко та Ольга Полько. Можна стверджувати, що студенти-полоністи Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника мають добрих, з достатньою кваліфікацією викладачів.

У 2013 році на факультеті філології була відкрита нова спеціальність – чеська мова і література. На жаль, особливого попиту ця спеціальність не має.

Прикарпатський університет, кафедра слов’янських мов тісно співпрацюють з багатьма навчальними закладами Республіки Польща та Чехії. Є укладені офіційні угоди про співпрацю з Варшавським, Ґданським, Жешівським, Вармінсько-Мазурським університетами, університетом імені кардинала Стефана Вишинського у Варшаві, з Академією імені Якуба з Парадижа в Ґожові Великопольському, з Поморською академією в Слупську, з Карловим університетом у Празі, університетом ім. Палацького в Оломоуці та імені Масарика в м. Брно в Чехії.

У січні 2003 року була підписана угода про співпрацю з Поморським об’єднанням кашубів у м. Вейгерово, про що повідомлялося в польській пресі, зокрема, в газетах „Dziennik Bałtycki“, „Kurier Wejherowski“ та вейгеровській газеті „Nasze miasto“. З цим об’єднанням кафедра плідно співпрацює уже майже 20 років, кожного року студенти Прикарпатського університету їздять у Вейгерово на мовну практику. Найактивніша співпраця ведеться з Варшавським університетом та Поморською академією в Слупську. Зазначмо, що студенти-полоністи нашого університету мають можливість проходити мовну практику і в інших навчальних закладах Польщі і всюди вони виявляють добротні знання польської мови та літератури, про що свідчать різноманітні нагороди і відзнаки, одержані на цих курсах.

У 2004 році в університеті за участю амбасадора Польщі в Україні Марека Зюлковського був відкритий центр полоністики, який організовує курси польської мови для населення та студентів інших факультетів, бере участь в організації щорічного Всеукраїнського орфографічного конкурсу з польської мови.

За роки існування полоністики кафедра слов’янських мов неодноразово запрошувала вчених-професорів із Польщі, які виступали з лекціями перед нашими студентами. Це уже покійна Тереза Домбек-Вірґова, покійний уже також Михайло Лесів, Стефан Козак, відомий у Польщі мовознавець Єжи Бральчик, Ельжбета Скорупська-Рачинська, Єва Навроцька, Стефан Лашин, Ришард Бриковський, Томаш Хахульський та ін.

Кафедра слов’янських мов має творчі контакти з багатьма навчальними закладами Польщі, працівники кафедри беруть участь у наукових конференціях у Польщі, запрошують учених братньої країни на свої конференції. Так, завідувач кафедри Микола Лесюк брав участь у наукових форумах у Любліні (1995, 1997, 1999, 2000 рр.), у Кракові (1998), Білостоці (1998), Кошаліні (1999), Варшаві (2002, 2003, 2004, 2005, 2006 рр.). Виступали зі своїми науковими доповідями в Польщі і студенти-полоністи з Прикарпатського університету. Так, на ономастичній конференції в Білостоці в 1998 році виступала Романа Кудла, а на конференції, присвяченій А. Міцкевичу, в Кошаліні у 1999 р. виступала Інга Філя (науковий керівник – М.Лесюк). Кафедра слов’янських мов спільно із кафедрою світової літератури провели дві міжнародні конференції, присвячені Станіславу Вінцензу, одну – Францішкові Карпінському, у яких взяли участь науковці із польських навчальних закладів.

Завдяки зв’язкам з польськими навчальними закладами, з Міністерством освіти Польщі, з окремими громадянами Польщі та України на польському відділенні скомплектована досить поважна бібліотека польської наукової, навчальної та художньої літератури. Можемо сміливо стверджувати, що такої багатої бібліотеки польської наукової, навчальної та художньої літератури не має жоден університет України. Крім того, відділення має в своєму розпорядженні й новітні методики інформаційних технологій. Так, на кафедрі слов’янських мов є потужний кольоровий телевізор марки „sony“, підключений до супутникової мережі, відеомагнітофони та комп’ютери, які придбані за фінансової підтримки фундації „Pomoc Polakom na Wschodzie“, керівництва Ґлубчицького повіту воєводства Ополє та Генерального консульства Республіки Польща у Львові. Є на цій кафедрі й аудіо- та відеотека, зокрема, комплекти «Nasz język polski», у кожний з яких входить по чотири касети і по чотири книжечки для читання, кілька комплектів інших аудіокасет для тих, хто теж тільки починає вивчати польську мову за назвами: «Zaczynam mówić po polsku», «Już mówię po polsku», «Wśród ludzi i ich spraw» кілька новітніх комплектів «Hurra» та багато іншого.

На кафедрі є розкішні одинадцять томів Словника польської мови В.Дорошевського, багато інших словників, а нещодавно університетові перейшла в спадок бібліотека з 3000 томів відомого польського вченого Копалінського.

Кафедра має у розпорядженні також комп’ютерний варіант академічного словника польської мови під назвою „Komputerowy słownik języka polskiego PWN“, який вміщає у себе тритомний академічний словник польської мови на 110 тисяч гасел, що вважається найбільшим словником на нинішній день, та словник іншомовних слів. Sd-rom дає можливість прослухати правильну вимову більше, як 3100 важких для вимови власне польських або іншомовних слів, блискавично знайти необхідне слово і його тлумачення.

Нещодавно кафедра придбала „Multimedialny ortograficzny słownik języka polskiego“ (виданий у 2002 році у Варшаві) за редакцією професора Анджея Марковського. Словник подає 350 тисяч виразів та їх форм, їх написання, вимову, парадигми тощо. Є на кафедрі великий збір відеокасет із художніми фільмами, що також сприяє глибокому засвоєнню польської мови.

Велику допомогу у збагаченні фондів бібліотеки польської літератури надає лектор польської мови, випускниця Варшавського університету ст.викл. Саманта Бусіло, яка вже десятий рік працює на кафедрі. Зараз просто неможливо перелічити всі навчальні засоби, які є в розпорядженні кафедри слов’янських мов як для вивчення польської, так і чеської мови.

На полоністику вступають розумні і старанні абітурієнти, які показують високі результати в навчанні і знаходять своє гідне місце в житті після закінчення університету, немало з них продовжують наукові пошуки. Так, станом на кінець 2022 року захистили кандидатські дисертації випускниці відділення Оксана Баранівська (польська мова), покійна Мирослава Хороб-Медицька (польська література), Тамара Ткачук та Ірина Спатар (польська література), Олександра Лисенко (світова література), Уляна Марчук (загальне мовознавство), Уляна Рис (польська мова), Наталія Ткачик, Галина Волощук та Галина Онуфрик – українська література, Ірина Микитин – польська література, Ліля Париляк, Мар’яна Барчук, Олексій Воробець, Наталія Дорогович, Оля Роїк (українська мова), Леся Польова, Сабат Наталя (педагогіка), Данило Рега (світова література), Роман Тимошук, Мар’яна Ідзьо (польська мова), Наталія Щербій, Оксана Корпало (слов’янські мови), Віра Андрейчук (польська література у порівн. з українською), а Олександра Лисенко ще в 2019 році захистила навіть докторську дисертацію. Деякі з випускників ще працюють над своїми майбутніми дисертаціями.

Чимало випускників польського відділення працює в школах області, у яких запроваджені уроки польської мови, окремі знайшли себе в інших галузях – у журналістиці, в адміністративних органах, у бізнесових структурах. Так, на кафедрі слов’янських мов працювали Уляна Рис та Уляна Марчук, тепер працюють Наталія Дорогович, Мар’яна Ідзьо, Наталія Щербій та  Оксана Корпало.

У засобах масової інформації солідно себе заявили уже достатньо відомий журналіст Володимир Гарматюк, диктор обласного телебачення Лілія Візньович-Бойчук, кореспондент газети «Прикарпаття. Салон+» Галина Цап, на радіо «Ера» в Києві працюва Оля Шеремет. Ціла низка випускників працює вчителями польської мови в загальноосвітніх школах області чи в недільних школах при польських громадах.

Належний рівень знань студентів-полоністів забезпечують не тільки кваліфіковані викладачі, наявність відповідної навчально-матеріальної бази, але й добре продумані навчальні плани. Тепер студенти навчаються за трьома напрямками: Польська філологія і переклад, Польська мова і література – середня освіта та польська мова і література, англійська мова. Остання спеціалізація функціонує вже два роки і користується неабияким попитом в абітурієнтів. У 2022 році на спеціальність поступило понад сорок абітурієнтів.

На польському та чеському відділеннях нині навчається талановита молодь. Свідченням цьому є те, що студенти польського відділення на Всеукраїнському орфографічному конкурсі з польської мови, який уже 15 разів проводиться на базі Прикарпатського університету й кафедри (а проводить його уже багато років поспіль ректор Академії Якуба з Парадижа в Ґожові Великопольському професор Ельжбета Скорупська-Рачинська) займали кілька разів призові місця. І немає сумніву, що серед нинішніх студентів також є майбутні вчені, письменники, журналісти, державні і політичні діячі і, звичайно, видатні педагоги-філологи.

Далі подаємо основні відомості про тих, хто працював на кафедрі від початків її створення, і хто працює на ній зараз

Лисенко Надія Юхимівна. Народилася 1905 р. у Чернігівській області. У 1932-1937 рр. навчалася в Одеському педінституті на мовно-літературному факультеті (український відділ). Після закінчення вузу працювала вчителем російської, української мов в Кіровограді, Станіславі. У 1941-1944 рр. викладала рос. мову в школах Саратовської, Алма-Атинської обл., 1944 р. – директор СШ № 10 м. Станіслава. З 14 жовтня 1944 р. зарахована викладачем рос. мови Станіславського учительського інституту. З 5 грудня 1944 р. затверджена завідувачем кафедри російської та української мов Станіславського учительського інституту.

Чілікіна Надія Григорівна, 1923 року народження, народилася в Казахській РСР. Поступила до Уральського педінституту, перевелася у Львівський державний університет, закінчила його в 1949 році, залишилася в аспірантурі. З 1 жовтня 1952 року призначена на посаду зав. кафедри Станіславського педінституту. 20 лютого 1956 року їй присуджено вчений ступінь кандидата філологічних наук.

Кіріна Лілія Яківна, 1930 року народження, з м. Тула Московської обл. У 1946-1950 рр. навчалася в Чуваському педінституті. З 1957 року – аспірантура в Одеському державному університеті. Кандидат філологічних наук із березня 1967 р. До Станіславського педінституту прийшла з Майкопського педінституту, читала лекції з історії рос. мови, історичної граматики рос. мови, рос. діалектології. З 28 грудня 1963 року – завідувачка кафедри в Івано-Франківському педінституті.

Величко Тамара Іриніївна, 1920 року народження. Народилася в Херсонській обл.. Закінчила Одеський державний університет ім. Мечнікова, працювала викладачем Миколаївського педінституту. З травня 1945 року – ст. викладач Станіславського педінституту. У 1969 році захистила дисертацію на тему «Синтаксичні особливості російських повістей Г.Ф.Квітки-Основ’яненка». З 1 вересня 1970 р. зарахована на посаду в.о. доцента кафедри рос. мови. З 1973 року – доцент кафедри рос. мови. Була в.о. зав. кафедри з 1979 до 1980 р. Автор біля 25 наукових праць, читала лекції зі вступу до мовознавства, методики рос. мови. Працювала в Чехословаччині на курсах підвищення кваліфікації вчителів рос. мови. З 1 липня 1983 р. вийшла на пенсію. З 16 липня 1985 р. звільнена за власним бажанням.

Смольська Аделаїда Костянтинівна. Народилася 1927 року в Башкирській АРСР. 1945-1950 рр. – навчання в Одеському державному університеті. 1950-1953 рр. – навчання в аспірантурі при кафедрі рос. мови в Одеському педінституті ім. Ушинського. З 7 листопада 1953 р. призначена на посаду викладача кафедри рос. мови Станіславського педінституту. З 1 вересня 1956 р. звільнена.

Федотов Степан Федотович. Народився 1929 р. в Марійській АРСР. 1952-1956 рр. – навчання в Марійському педінституті ім. Н.К.Крупської. 1959-1962 рр. – навчання в аспірантурі. Дисертацію захистив у вересні 1962 р. З 7 грудня 1962 р. – зарахований на посаду ст. викладача кафедри рос. мови. У квітні 1963 року звільнений.

Нелюбова Інна Федосіївна. Народилася 1924 р. в Брянській області. У 1948 році закінчила Одеський педінститут, у 1952 році там само закінчила аспірантуру. Кандидатську дисертацію «Орловский говор на территории Измаильской области УССР» (цікаво, звідки там мав бути орловський говір?) захистила у квітні 1953 р., отримала вчений ступінь кандидата філологічних наук. На посаду ст. викладача Станіславського педінституту зарахована 16 жовтня 1952 р. Читала лекції з історичної граматики, сучасної рос. мови, рос. діалектології. З 1962 р. – на посаді доцента кафедри рос. мови та літератури Станіславського педінституту. Була депутатом міської ради. З серпня 1962 р. – звільнена за власним бажанням у зв’язку з переходом у Вінницький педінститут.

Ярмак Іван Іванович. Народився 1928 р. у Чернігівській області. У 1952 році закінчив Ніжинський педінститут. 1952-1956 рр. – навчання в аспірантурі Київського державного університету. З 1956 до 1959 р. працював на посаді ст. викладача Станіславського педінституту. 1959-1960 рр. – завідувач кафедри рос. мови у Тираспольському педінституті. 1960-1961 рр. – молодший науковий співробітник АН УРСР, працював завідувачем кафедри рос. мови Інституту народного господарства, у Київському вищому радіотехнічному училищі, Кишинівському, Львівському університетах. З 16 квітня 1956 р. – кандидат філологічних наук. З 19 вересня 1967 р. – на посаді ст. викладача кафедри рос. мови Івано-Франківського педінституту. З 12 серпня 1970 р. – на посаді доцента кафедри рос. мови Івано-Франківського педінституту.

Некора Валерія Георгівна, 1927 року народження. Народилася в м. Миколаїв. Закінчила Львівський педінститут у 1952 році, працювала в школі. З 2 вересня 1968 р. працювала на посаді асистента кафедри Івано-Франківського педінституту, пізніше – на посаді ст. викладача. З 23 серпня 1979 р. перейшла на педагогічний факультет. Звільнена з 14 липня 1984 р.

Сергєєв Федір Павлович, 1927 року народження. Народився у Волгоградській області, закінчив Волгоградський педінститут у 1951 році, працював учителем. У 1956 році закінчив аспірантуру при Московському державному педінституті. Працював у різних навчальних закладах. У 1956 р. захистив кандидатську дисертацію. З 14 жовтня 1968 р. обраний на посаду доцента кафедри рос. мови Івано-Франківського педінституту. З 1 вересня 1970 р. звільнений за власним бажанням. З 10 лютого 1975 р. став завідувачем кафедри рос. мови Івано-Франківського педінституту. У квітні 1974 р. присуджено вчений ступінь доктора філологічних наук. Мав на той час понад 50 наукових праць, кілька монографій. Звільнений з 1 жовтня 1979 р. у зв’язку з переводом у інший ВНЗ.

Рінберг Віра  Львівна. Народилася 1909 року в Хмельницькій області. У 1936 р. закінчила Одеський педінститут, там само закінчила аспірантуру у 1940 році. Працювала асистентом на кафедрі рос. мови Одеського державного університету та Одеського педінституту. 1940-1941 рр. – в.о. доц. кафедри рос. мови Миколаївського державного педінституту. 1941-1942 рр. – ст. викладач кафедри рос. мови Бухарського державного педінституту (в евакуації). 1942-1944 рр. – ст. викладач кафедри рос. мови Одеського державного педінституту. 3 травня 1944 р. присвоєно вчений ступінь кандидата філологічних наук. 1944-1946 рр. – доцент Миколаївського державного педінституту, Білгород-Дністровського вчительського інституту. З 1946 р. до 1972 р. – доцент кафедри рос. мови Київського державного педінституту. З 6 вересня 1980 р. працювала на кафедрі рос. мови Івано-Франківського педінституту. Читала курси старослов’янської мови, історичної граматики рос. мови, рос. діалектології, порівняльної граматики східнослов’янських мов, керувала науковою роботою студентів. Мала більше 50 наукових праць, серед них і монографії. 24 грудня 1982 р. їй присуджено вчений ступінь доктора філологічних наук. Тема докторської дисертації – „Конструкции связного текста в древнерусском языке“. 17 січня 1986 р. – присвоєно вчене звання професора по кафедрі рос. мови. З 4 червня 1988 р. – звільнена у зв’язку з виходом на пенсію.

Александрова Євгенія Іванівна. Народилася 1928 р. в м. Спаськ Приморського краю. У 1952 році закінчила Київський державний університет. З 1952 до 1955 р. працювала асистентом кафедри рос. мови Коломийського учительського інституту. З 1955 р. погодинно працювала на кафедрі рос. мови Івано-Франківського педінституту. З 1 жовтня 1965 р. переведена на посаду ст. викладача. З лютого до червня 1977 р. була в.о. зав. кафедри рос. мови. З 1 вересня 1985 р. – звільнена в зв’язку з переходом на пенсію.

Горунович Луїза Михайлівна. Народилася 1925 р. в Миколаївській області. З 1945 до 1950 р. – студентка Одеського державного університету. З 1965 р. працювала погодинно на кафедрі рос. мови Івано-Франківського педінституту. З 1966 року – в штаті кафедри рос. мови на посаді асистента. З 23 травня 1979 р. переведена з посади асистента кафедри рос. мови на посаду ст. викладача кафедри педагогіки та методики початкової освіти. З 6 вересня 1980 р. – звільнена в зв’язку з виходом на пенсію.

Парчинська Людмила Петрівна. Народилася 1929 р. у Саратовській області.

1952-1959 рр. – очне та заочне навчання в Шадринському учительському інституті Курганської обл. Працювала вчителем, завучем школи. Квітень 1966 – захистила кандидатську дисертацію. 1960-1962 рр. – асистент кафедри рос. мови Шадринського педінституту, 1966-1969 рр. – ст. викладач, пізніше – зав. кафедри рос. мови Бухарського педінституту. З 1969 р. – доцент кафедри рос. мови, декан факультету рос. мови та літератури Глазовського педінституту Удмуртської АРСР. З 23 лютого 1972 р. зарахована на посаду доцента кафедри рос. мови Івано-Франківського педінституту. З 1 серпня 1973 р. – звільнена в зв’язку з переходом в інший ВНЗ.

Кочерган Михайло Петрович. Народився 1936 р. у Самбірському районі Львівської області. Закінчив Самбірське педучилище, у 1959 році – Дрогобицький педінститут з відзнакою. З 1962 р. працював у Дрогобицькому педінституті, навчався в заочній аспірантурі при Інституті мовознавства ім. О.Потебні. У 1967 році захистив кандидатську дисертацію, з березня 1968 кандидат філологічних наук. З 20 грудня 1969 р. зарахований на посаду ст. викладача кафедри рос. мови Івано-Франківського педінституту. З 1971 року – на посаді в.о. доцента. Вересень 1973 р. – присвоєно вчене звання доцента.

Читав лекції з загального мовознавства, вступу до мовознавства, історичної граматики рос. мови, проводив спецкурси. З 1 вересня 1978 р. до 1 вересня 1980 р. – на посаді старшого наукового співробітника.

Тема докторської дисертації – „Лексична сполучуваність і значення слова“ (на матеріалі східнослов’янських мов).

З 1983 р. – в.о. зав. кафедри рос. мови. 11 березня 1984 р. одержав вчений ступінь доктора філологічних наук. 11 жовтня 1985 р. йому присвоєно вчене звання професора. З 18 січня 1988 р. – звільнений в зв’язку з переводом в інший ВНЗ.

Хачатурова Римма Олександрівна. Народилася 1931 р. в Узбецькій РСР. У 1954 р. поступила до Грозненського державного педінституту. З 1962 р. працювала асистентом кафедри рос. мови. У 1965 р. закінчила аспірантуру в Москві. Працювала в різних навчальних закладах. Із червня 1969 р. – кандидат філологічних наук, доцент. З 16 березня 1977 р. – на посаді доцента кафедри рос. мови Івано-Франківського педінституту. З 30 серпня 1984 р. – переведена в інший ВНЗ.

Петеньова Зінаїда Михайлівна. Народилася 1935 р. у Кемеровській області.

З 1965 до 1967 р. працювала в Кемеровському педінституті. З 1967 до 1970 р. навчалася в очній аспірантурі Куйбишевського педінституту. 1970-1977 рр. – працювала на посаді ст. викладача кафедри рос. мови Кемеровського педінституту. З 1977 р. – доцент кафедри рос. та укр. мови Ізмаїльського педінституту. 19 березня 1971 р. – присуджено вчений ступінь кандидата філологічних наук, 18 лютого 1976 р. – вчене звання доцента по кафедрі рос. мови. З 10 серпня 1979 р. працювала на посаді доцента кафедри рос. мови Івано-Франківського педінституту.

З 4 лютого 1980 р. – завідувач кафедри рос. мови Івано-Франківського педінституту. З 1 вересня 1983 до 1 вересня 1985 р. – на посаді старшого наукового співробітника. З 25 березня 1987 р. переведена на кафедру рос. мови Чернівецького державного університету.

Рудяков Микола Олександрович. Народився 1926 р. в м. Одеса. Фронтовик, мав державні нагороди, різні ордени. 1948-1953 рр. – навчався в Одеському державному університеті, з 1953 до 1956 р. – в аспірантурі ОДУ. З 1956 до 1962 р. – працював на посаді ст. викладача кафедри рос. мови ОДУ. Після того працював у Багдадському, Кишинівському університетах, з 1972 р. – у Кіровоградському педінституті. З 1973 до 1987 р. завідував кафедрою рос. мови Кіровоградського педінституту. 1978 р. захистив докторську дисертацію. Мав більше 80 наукових публікацій, серед них дві монографії. 28 грудня 1979 йому присвоєно вчений ступінь доктора філологічних наук, 10 липня 1981 р. – вчене звання професора. З 1 вересня 1988 р. – обраний на посаду професора кафедри педагогіки та методики початкового навчання. З 5 вересня 1988 р. працював на посаді професора кафедри рос. і зарубіжної літератури Івано-Франківського педінституту. 31 травня 1993 р. помер.

Соколовська Жанна Павлівна. Народилася 1932 р. у Кіровограді. З 1950 до 1955 р. – студентка Одеського державного університету. Після аспірантури працювала у Багдадському, Кишинівському університетах, з вересня 1972 р. – у Кіровоградському педінституті. У 1970 році захистила кандидатську дисертацію, у 1981 р. – докторську. 1981-1987 р. – завідувала кафедрою загального мовознавства в Кіровограді. Мала більше 100 наукових праць, у т.ч. й монографії.  20 серпня 1982 р. їй присуджено вчений ступінь доктора філологічних наук, 6 січня 1984 р. – вчене звання професора по кафедрі загального мовознавства. З 1 вересня 1988 р. обрана на посаду завідувача кафедри рос. мови Івано-Франківського педінституту. З 2 січня 1995 р. звільнена в зв’язку з переводом на роботу до Українського мовно-інформаційного фонду НАН України. З 6 вересня 1995 р. знову прийнята на посаду зав. кафедри слов’янських мов. 3 жовтня 1996 р. звільнена за власним бажанням.

Чумаченко Майя Максимівна. Народилася 1927 р. в Одесі, поступила до П’ятигорського університету, потім закінчила Одеський державний університет. Працювала в школі. 1954-1957 рр. – навчання в аспірантурі при Одеському педінституті. З 13 лютого 1958 р. зарахована на посаду викладача кафедри рос. мови і літератури Станіславського педінституту. Березень 1967 – захист кандидатської. З 25 серпня 1967 р. – в.о. завідувача кафедри рос. мови. З березня 1967 р. – кандидат  педагогічних наук, з 26 лютого 1968 р. – на посаді в.о. доцента та завідувачки кафедри рос. мови. 14 жовтня 1970 р. – присвоєно вчене звання доцента. Мала багато наукових публікацій. Нагороджена медалями, мала численні подяки. Читала курси старослов’янської мови, сучасної рос. мови. З 29 серпня 1974 р. – звільнена за власним бажанням. 1974 – 1982 рр. – працювала завідувачем кафедри рос. мови Калмицького державного університету. З 27 серпня 1984 р. – обрана на посаду доцента кафедри рос. мови Івано-Франківського педінституту. З 12 лютого 1987 р. до 30 серпня 1988 р. – в.о. завідувача кафедри рос. мови Івано-Франківського педінституту. 2 січня 1996 р. – звільнена.

Іванова Альбіна Миколаївна. Народилася 1936 р. у м. Вологда. 1954-1959 рр. навчалася в Ленінградському державному університеті. Після закінчення працювала в школі вчителем, вихователем, а також редактором у газеті. З 1 вересня 1971 р. призначена на кафедру рос. мови Івано-Франківського педінституту асистентом. Кандидатську дисертацію захистила в 1977 році. З 1 вересня 1976 р. обрана на посаду ст. викладача кафедри педагогіки і методики початкової освіти. З жовтня 1977 р. – кандидат філологічних наук. З 1 вересня 1980 р. переведена на посаду доцента кафедри рос. мови. З 1 вересня 1985 р. завідувала кафедрою практичного курсу рос. мови. З вересня 1990 р. – доцент кафедри загального та порівняльного мовознавства. З 18 вересня 2006 р. звільнена за власним бажанням.

Берегова Тетяна Іванівна. Кандидат філол. наук, доцент. Народилася 1947 року в м. Спаск-Дальній Приморського краю в сім’ї службовців. Навчалася в Івано-Франківському державному педагогічному інституті, який закінчила в 1970 році. У 1982 році в Москві захистила дисертацію та отримала науковий ступінь кандидата філологічних наук. На кафедрі слов’янських мов Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника працювала з 1976 року. Викладала мовознавчі дисципліни на російському відділенні. Вийшла на пенсію після самоліквідації цієї спеціальності. У 2022 році померла

Тарасенко Наталія Віталіївна. Народилася 1951 р. в м. Долині Івано-Франківської області. 1968-1972 рр. – навчання в Івано-Франківському державному педінституті. 1972-1973 рр. – робота вчителем рос. мови в школі, а також вихователем в дитсадку. 21 листопада 1973 р. призначена лаборантом кафедри рос. мови Івано-Франківського державного педінституту. З вересня 1974 р., крім лаборантських обов’язків, виконувала роботу викладача-погодинника. З 2 січня 1975 р. – зарахована на посаду асистента кафедри рос. мови. З 15 вересня 1977 р. до 15 вересня 1980 р. – навчалася в очній аспірантурі при Київському державному педінституті за спеціальністю рос. мова. З 16 вересня 1980 р. зарахована на посаду асистента кафедри рос. мови, з 2 вересня 1985 р. – обрана на посаду ст. викладача. 31 серпня 1996 р. звільнена.

Бєляєва Інна Георгіївна. Кандидат філологічних наук. Народилася 1953 року в м. Орел, Росія, у сім’ї робітників. У 1976 році закінчила Львівський університет, отримавши спеціальність філолога-славіста. Захистила докторат у Варшавському університеті в 2001 році. На кафедрі слов’янських мов Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника працює з 1994 року. Саме вона була на початках провідною викладачкою польської мови, вона розробляла навчальні програми з полоністики, давала глибокі знання студентам.

Оце і є перелік, можливо, й неповний, людей, які працювали викладачами на кафедрі російської слов’янських мов. Якщо подивитися на прізвища, на місця народження перелічених людей, то можна яскраво переконатися, що таки не мав рації колишній викладач, декан Зуй І. М., коли говорив, що в Станіславському учительському (а потім педагогічному) інституті працювали випускники місцевих ліцеїв та гімназій. Були це люди приїжджі, причому приїжджі з далеких країв – Казахстан, Башкирська, Удмуртська, Марійська РСР, Узбекистан, Чувашія, Приморський край, Кузбас, Вологда, Саратов, Волгоград, Тула, Брянськ, Орел тощо, і лише окремі з них з України.

 

А тепер про людей, які працюють на кафедрі слов’янських мов у цей час.

Лесюк Микола Петрович. Народився 1940 р. в с. Ковалівка Коломийського району на Івано-Франківщині у родині робітника-шахтаря. Працював у шахтах Донбасу, Заполяр’я. Завідує кафедрою з вересня 1996 року до цього часу.

У 1966 році закінчив Івано-Франківський педагогічний інститут ім. Василя Стефаника за спеціальністю «Українська мова, література та співи». Кандидатську дисертацію захистив 22 квітня 1982 р. в Києві. Докторську дисертацію – в лютому 2014 р. також у Києві. Вчене звання доцента кафедри української мови присуджено в 1983 році, вчене звання професора – у 2011 році. Стаж педагогічної роботи у вищих закладах освіти III–IV рівня (Івано-Франківський педінститут – Прикарпатський національний університет), враховуючи роботу за сумісництвом (станом на кінець 2022 року) – 50 років.

Основні етапи педагогічної роботи:

1967 – 1975 рр. – працював на посаді викладача кафедри української мови Івано-Франківського педагогічного інституту імені Василя Стефаника за сумісництвом (нараховано стажу повних три з половиною роки). Від 15.08.1975 р. до1.09.1977 р. – асистент кафедри української мови Івано-Франківського педагогічного інституту імені Василя Стефаника; 1.09.1977 р. – 31.05.1983 р. – старший викладач кафедри української мови; 31.05.1983 р. – 1.09.1983 р.– доцент кафедри української мови; 1.09.1983 р. – 13.01.1992 р. – завідувач кафедри української мови; 23.08.1975 р. – 1.09.1983 р. – заступник декана філологічного факультету; 5.04.1989 р. – 1.09.2006 р. – декан філологічного факультету, останні два роки – директор Інституту філології Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника. З вересня (офіційно від 4.11.1996) до цього часу – завідувач кафедри слов’янських мов Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Розробив і читає курси старослов’янської мови, історичної граматики української мови, порівняльної граматики східнослов’янських мов, спецкурс „Міжслов’янські мовні паралелі“, тривалий час читав курс сучасної української літературної мови та пропедевтичний курс польської мови. Здійснює керівництво курсовими, бакалаврськими, дипломними та магістерськими роботами, кандидатськими дисертаціями аспірантів. Під його науковим керівництвом захищено шість кандидатських дисертацій. Має станом на кінець 2022 року 375 наукових та газетних публікацій, присвячених мовним проблемам, а з науковим редагуванням та рецензуванням книжок інших авторів – 440 позицій, з них 8 одноосібних монографій, кілька книжок у співавторстві, кілька методичних посібників та порад абітурієнтам, біля 30 статей опублікованих за кордоном. У 2004 році здійснив переклад з польської мови і наукову редакцію монографії Стефана Козака „Ukraińscy spiskowcy i mesjaniści. Bractwo Cyryla i Metodego“ (Warszawa, 1999) під українською назвою „Українська змова і месіанізм. Кирило-Мефодіївське Братство“ (Івано-Франківськ : Плай, 2004. – 254 с.), у 2018 році здійснив переклад з польських рукописів і редагування монографії Стефана Лашина «Педагогічний ліцей № 2 у Бартошицях. Українські класи.1956–1970» (Бартошиці–Ольштин–Нью-Йорк–Івано-Франківськ) на 864 стор., у 2019 році – переклад з польської і редагування монографії: Roman Drozd. Ukraińcy w Polsce wobec swojej przeszłości (Warszawa : Tyrsa, 2013. 422 s.). У перекладі: Українці Польщі: погляд на своє минуле (1947–2005), 418 с.

Лазарович Ольга Миколаївна – кандидат філологічних наук, доцент кафедри слов’янських мов, заступник директора факультету філології. Народилася 1963 року в с. Грабівка Калуського району Івано-Франківської області. У 1986 році закінчила з відзнакою Івано-Франківський державний педагогічний інститут імені В. Стефаника. З 1986 року працює на факультеті філології Прикарпатського національного університету. У 1995 році захистила дисертацію в Одеському університеті, отримала науковий ступінь кандидата філологічних наук; у 2002 році в Прикарпатському національному університеті їй присвоєно вчене звання доцента.

Читає історичну граматику польської мови, польську мову на українському відділенні, польську діалектологію та деякі інші дисципліни. Має публікацій, зокрема, такі: „Гуцульські етно-культурні феномени як елемент поетичної картини світу Станіслава Вінценза“ (у співавторстві з Я. Мельником.). „Semantyczny i edukacyjny potencjał haseł „dzwony” w języku polskim i ukraińskim“ (у співавторстві з Богданом Кіндратюком), „Дзвонарська термінологія в українській, російській і польській мовах“ та інші.

Пелехата Олена Миколаївна. Кандидат філологічних наук, доцент кафедри слов’янських мов. Народилася 1964 року в м. Донецьку в сім’ї робітників. У 1996 році закінчила Чернівецький державний університет імені Ю.Федьковича (спец. рос.мова і літ-ра), а в 2002 році – Львівський національний університет імені І. Франка (польська мова і літ-ра). У 1994 р. захистила кандидатську дисертацію, у 1996 року їй присвоєно вчене звання доцента по кафедрі слов’янських мов.

Має наукові публікації, зокрема: „Особливості семантики відзоонімних прикметників у слов’янських та німецькій мовах“, „Фразеологізми на позначення багатства та бідності людини в сучасній польській та українській мовах“, „Особливості семантики прикметників з компонентом тварина у слов’янських та німецькій мовах“ та інші.

Бусіло Саманта. Старший викладач кафедри слов’янських мов. Народилася 1978 року в Польщі. Диплом українського філолога здобула у 2002 році у Варшавському університеті, там же у 2005 році здобула диплом магістра польської філології.

З 2008 року (з перервою, але разом 10 років) працює старшим викладачем на кафедрі слов’янських мов Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника. Має цілу низку наукових публікацій польською мовою, працює активно над кандидатською дисертацією (докторатом) під керівництвом професора Варшавського університету Ст. Дубіша.

Мицан Дарина Миронівна, доцент. Закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка за спец. «Польська мова і література». У Варшаві захистила кандидатську дисертацію (докторат). Має цілу низку наукових публікацій, кілька з них – у Польщі.

Дорогович Наталія Омелянівна, канд. філол. наук, доцент. Закінчила полоністику  в Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника Має цілу низку наукових публікацій у фахових виданнях.

Ідзьо-Скрипник Мар’яна Володимирівна, канд. філол. наук, ст. викладач кафедри. Народилася в 199__ році. Закінчила полоністику в Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника. Кандидатську дисертацію захистила в 2017 році. Має цілу низку наукових публікацій у фахових виданнях, у т. ч. за кордоном.

Корпало Оксана Романівна, доцент кафедри. Закінчила полоністику в Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника. Кандидатську дисертацію захистила в 2017 році. Має цілу низку наукових публікацій у фахових виданнях, у т.ч. й за кордоном.

Щербій Наталія Олегівна, доцент кафедри. Закінчила полоністику в Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника. Кандидатську дисертацію захистила в 2016 році. Має цілу низку наукових публікацій у фахових виданнях, деякі з них – за кордоном. Працює над докторською дисертацією.

Ліщинська Галина Дмитрівна.  Асистент-сумісник. У 1993 році закінчила Прикарпатський національний університет імені В. Стефаника отримавши спеціальність філолога. На кафедрі працює як сумісник із 2005 року. Має низку наукових публікацій у фахових виданнях. Досліджує систему прізвиськ на Прикарпатті.

Дерев’янко Віра Ігорівна – ст. викладач. Закінчила Львівський університет ім. І. Франка, слов’янське відділення (чеську філологію). Працює в Прикарпатському національному університеті від часу відкриття богемістики в 2013 році. Має деякі публікації, працює над кандидатською дисертацією.

Тепер, коли ми готуємося до відзначення 30-річчя з часу відкриття на факультеті полоністики, слід згадати добрим словом викладачів, які нещодавно залишили кафедру. Пішла у засвіти уже кілька років тому одна з перших викладачок польської мови доцент Інна Георгіївна Бєляєва, яка прищепила любов до польської мови не одному студентові, у цьому році відійшла з цього світу також багаторічна викладачка кафедри доцент Тетяна Іванівна Берегова, вийшла на пенсію Ольга Іванівна Лебедєва, яка десятки років працювала і викладачем, і ст. лаборантом кафедри, варто згадати і віддати шану магістрові із Ґданська Артурові Томчакові, який працював на польському відділенні 10 років і багато сприяв у розвиткові і становленні полоністики в нашому університеті. Працювали в свій час на кафедрі й інші наші випускники (Оксана Баранівська, Уляна Андрусів, Уляна Рис), але з певних причин залишили кафедру.

Матеріал подав  Микола Лесюк.

Архівні матеріали підготувала

Ольга Лебедєва.